25 – 31 березня 2012 року

Слово Боже

Були ж серед тих, які прийшли поклонитися на свято, деякі греки. Ті приступили до Пилипа, що був з Витсаїди Галилейської, і попросили його, так мовивши: «Пане, хочемо побачити Ісуса». Приходить Пилип, говорить Андрієві, а Андрій з Пилипом, знову ж таки, приходять та й говорять Ісусові. І відрікає їм Ісус: «Прийшла година для прославлення Сина Чоловічого. Істинно, істинно говорю вам: Пшеничне зерно, коли не впаде на землю і не замре, залишиться саме-одне; коли ж замре, то рясний плід принесе. Хто життя своє любить, той погубить його: хто ж зненавидить життя своє на цьому світі, той збереже його, щоб жити вічно. Хто служить мені, хай іде слідом за мною: і де я, там і слуга мій буде. Того, хто мені служить, пошанує Отець. Тепер стривожилась душа моя, -- і що мені казати? Спаси мене, Отче, від години цієї? Але ж на те я і прийшов, -- на цю годину! Отче, прослав своє ім’я!» І голос з неба злинув: «І прославив, -- і знову прославлю!» Народ, що стояв там і чув те, говорив: «То був грім». А інші: «Ангел промовляв до нього!» Та сказав Ісус у відповідь: «Не заради мене ізлинув голос той, лише заради вас. Тепер світові цьому суд; тепер вигнаний буде геть князь цього світу. Я ж, коли від землі буду піднесений, усіх притягну до себе». Це казав він, щоб зазначити, якою смертю вмре.» (Ів. 12, 20 – 33)

Голос блаженного Йоана Павла ІІ:

«Треба, щоб ми будували наше життя, а насамперед родинне життя на Ісусі Христі, оскільки Він щоденно вказує нам дороги спасіння. Словом і прикладом навчає нас, як маємо жити. Показує нам, який глибокий і остаточний сенс людського життя. Якщо людина є певна цього сенсу життя, тоді всі проблеми, також і буденні вирішує згідно з ним. Тоді життя розвивається одночасно як на людській, так і на божественній площині.»

18 – 24 березня 2012 року

Слово Боже

«Тож так, як Мойсей змія підняв у пустині, -- так треба Синові Чоловічому бути піднесеним, щоб кожен, хто вірує в нього, жив життям вічним.

Бог бо так полюбив світ, що Сина свого Єдинородного дав, щоб кожен, хто вірує в нього, не загинув, а жив життям вічним. Бо не послав Бог у світ Сина світ засудити, лише ним – світ спасти. Хто вірує в нього, не буде засуджений, хто ж не вірує, -- той уже засуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого. А той суд такий: світло прийшло у світ, люди ж більше злюбили темряву, ніж світло, -- лихі бо були їхні діла. Бо кожен, хто чинить зло, ненавидить світло, тож і не йде до світла, щоб не виявилися його діла. А хто правду чинить – іде до світла, щоб виявилися діла його, сподіяні бо вони в Бозі.» (Ів. 3, 14 – 21)

Голос блаженного Йоана Павла ІІ:

«Мойсей на пустелі під час сорокарічної подорожі Ізраїля з Єгипту до Обіцяної Землі підняв мідяного вужа. Якщо хтось, кого вкусив вуж подивився на цей знак, залишався живим.

Цей знак мідяного вужа заповідав інше Воздвиження. Потрібно, -- говорить Ісус, -- щоб було воздвижено Сина Людського – говорить тут про воздвиження на Хресті – щоб кожен, хто вірує в Нього мав вічне життя. Хрест – вже не лише фігура, яка заповідає, але спасенна реальність!»

11 – 17 березня 2012 року

Слово Боже

«Незабаром була юдейська Пасха, тож Ісус вирушив до Єрусалиму і зустрів у храмі тих, що продавали волів, овець і голубів, а й міняйли сиділи теж. І, зробивши бич із мотуззя, повиганяв усіх із храму, геть із вівцями й волами, гроші міняйлів порозсипав і столи поперекидав. Продавцям же голубів сказав: «Заберіть оте звідси, не робіть дому Отця мого торговим домом! Пригадали тоді його учні, що написано було: «Ревність дому твого поїдатиме мене».

А юдеї озвались і мовили до нього: «Яким знаком доведеш, що таке чиниш?». Ісус відрік їм у відповідь: «Зруйнуйте храм цей, а я його за три дні поставлю». Юдеї ж відказали: «Будовано храм цей сорок і шість років, а ти його поставиш за три дні?». Та він говорив про храм свого тіла, тож коли воскрес із мертвих, то й пригадали його учні, що він оте говорив їм, і увірували писанню та слову, яке Ісус був вирік.

А коли був він на свято Пасхи в Єрусалимі, то численні, бачивши його чуда, які він творив, увірували в його ім’я. Але не звірявся їм Ісус, бо знав їх усіх, а й потреби не мав, щоб хтось йому свідчив про людину, відав бо сам, що міститься в людині.» (Ів. 2, 13 – 25)

Голос блаженного Йоана Павла ІІ:

«Роздумуючи над стражданнями та смертю Христа – зруйнуванням святині Його тіла – готуємося до моменту, коли Ісус об’явиться нам в тій же святині свого тіла, наново збудованій міццю Бога, який в Ньому хоче будувати з покоління на покоління духовну будівлю нової віри. Всі знаємо Декалог. Він становить необхідну єдність людського життя, як особистого, родинного, так і суспільного. Якщо бракує цієї єдності, життя людини стає нелюдське. Будуймо з Христом святиню людського життя, в якій живе Бог. Будуймо в собі Дім Бога!»

4 – 10 березня 2012 року

Слово Боже

«Шість же день по тому бере Ісус із собою Петра, Якова та Йоана і веде самих їх окремо на високу гору і переобразився перед ними: одежа його заблищала й так вельми збіліла, що на землі й білильник так не вибілив би. Й Ілля зявився їм з Мойсеєм, і говорили з Ісусом. Заговорив і Петро та й каже до Ісуса: «Учителю, добре нам тут бути! Зробімо ж три намети: тобі один, Мойсеєві один та Іллі один». Не знав бо, що сказати, тому, що страх був огорнув їх. І наступила хмара й отінила їх, а з хмари пролунав голос: «Це Син мій возлюблений, слухайтесь його!»Але, оглянувшись негайно навколо, не побачили вже нікого, крім самого Ісуса з ними.» (Мк. 9, 2 – 10)

Голос блаженного Йоана Павла ІІ:

«Входження учнів на гору Тавор схиляє до роздумів над дорогою покути, якою йдемо цими днями. Великий піст також є дорогою на гору. Є заохоченням, щоб віднайти заспокійливу тишу медитації.

Є зусиллям очищення серця з гріха, який обтяжує його. Є дорогою важкою, однак тою, яка веде до прекрасної мети, повної блиску і радості. В моменті Переображення чується голос Небесного Отця: «Це Син мій улюблений. Його слухайте!» Що це означає, слухати Христа? Це питання ніколи не повинно залишати християнина, його сумління.»

26 лютого – 3 березня 2012 року

Слово Боже

«І відразу Дух повів Його в пустиню; і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а анели йому служили.

А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Божу Євангелію, кажучи: «Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангелію». (Мк. 1, 12 – 15)

Голос блаженного Йоана Павла ІІ:

«Цей початок Євангелії про Царство, яке приходить впродовж сорокаденного посту в Церкві, літургія прирівнює до веселки, що була знаком завіту Бога з потомками Ноя після потопу. В першому листі Апостола Петра до Ноєвого ковчегу прирівняно Церкву, в якій Христос, перемігши смерть і гріх, неустанно чинить відкуплення.

Однак Ноїв кочег був простором закритим. Христова Церква – необмежена простором і часом. Церква служить цій справі, як знак і знаряддя.»